У дорослих все просто: якщо їм не подобається якась їжа, вони просто не будуть її їсти. Але в дітей, які не можуть пояснити, чому їм не подобається та чи інша страва, все дещо складніше. Можливо, єдиний спосіб зрозуміти, чому діти відмовляються від їжі – поставити себе на їхнє місце. Уявіть собі продукт, який ви не любите, наприклад, гриби, морепродукти або яйце. Що ви відчуєте, якщо вас змусять його з'їсти? Можливо, відразу, а може, занепокоєння та страх. І це не просто примхи.

Перебірливість у їжі – поширене явище серед дітей. У багатьох воно трапляється в певний період розвитку, після чого минає. Батькам варто пам'ятати, що перебірливість дитини в їжі зазвичай не позначається на її зростанні й розвитку. За результатами недавніх досліджень, 39 % дітей перебірливі в їжі. Найчастіше це проявляється у віці від 2 до 6-ти років. Однак причини такого явища не такі вже й прості, як здається на перший погляд.

Причини перебірливості в харчуванні

Учені вважають, що однією з таких причин може бути генетична схильність, що виявляється вже в ранньому віці. Часто буває так, що в сім'ї одна дитина харчується нормально, а друга перебірлива, не зважаючи на однаковий раціон та оточення. У таких випадках батькам не варто звинувачувати себе в тому, що вони роблять щось неправильно. Як показали дослідження, у 72 % випадках відмова дитини від їжі пов'язана з генетичною схильністю.

Однак серед учених є й інші думки з приводу причин перебірливості в їжі. Так, дослідники з Бедфорширського університету (Велика Британія) вважають, що дитячі харчові звички пов'язані з індивідуальними особливостями й попереднім досвідом. Уподобання дитини в їжі формуються ще в лоні матері, і чим різноманітніший раціон матері в період вагітності, тим більша ймовірність того, що дитина в майбутньому буде невибаглива в їжі. Подібним чином через молоко матері дитина звикає до запахів часнику, ванілі тощо.

Також причиною перебірливості можуть бути психологічні особливості малюка. Діти з підвищеною сенсорною чутливістю більш вибагливі в їжі. Вони можуть відчувати відразу не тільки до певного смаку, але й до структури продуктів, наприклад, можуть не любити хрустку їжу.

Для дітей з підвищеною чутливістю важливе відчуття в роті від їжі. Їм зазвичай подобаються жирні густі або м'які продукти (наприклад, йогурти або бісквіт), продукти, які тануть у роті (шоколад) тощо. Тому батькам здається, що такі діти віддають перевагу нездоровій їжі. Оскільки підвищена чутливість має велике значення у формуванні звичок харчування, діти, які страждають аутизмом, часто теж перебірливі в їжі.

З перебірливістю в їжі пов'язані й особливості характеру дитини. Емоційні діти харчуються нерозбірливо й охоче пробують нові страви, в той час як тихі й сором'язливі діти ставляться до таких експериментів з обережністю.

Діти дуже сприйнятливі до зовнішнього вигляду страв, тому від цього багато в чому залежить рішення дитини з'їсти подану страву чи відмовитися від неї. Наприклад, дитина може почати їсти броколі, якщо батьки звернуть її увагу на те, що броколі за формою схожа на маленьке дерево. Діти схильні асоціювати зовнішній вигляд страви з чимось приємним або, навпаки, чимось, що викликає в них огиду (малюк може не любити спагеті тільки тому, що вони нагадують йому черв'яків).

Таким чином, переваги дитини в їжі пов'язані з розвитком її пізнавальної сфери. Це пояснює той факт, що дитина стає перебірлива в їжі з 2-х років – до цього віку її пізнавальні навички ще не розвинені. Щоб змінити звички харчування дитини, потрібний довгий час, однак є способи поступово привчити дитину до здорової їжі.

Як змінити харчові звички дитини

Ефективний спосіб змінити звички харчування дитини – заохочення й похвала за те, що вона спробувала нову корисну страву. При цьому важливо саме заохочувати дитину, а не чинити на неї тиск. Можна постійно пропонувати дитині корисні страви, не змушуючи її з'їдати їх. Спочатку вона буде відмовлятися від цих страв, але з часом звикне й буде їсти їх із задоволенням. Змушувати дитину чи здійснювати на неї якийсь тиск марно. Дитина зазвичай їсть те, до чого звикла. Тому ви можете запропонувати їй спробувати нову страву 10-15 разів, перш ніж вона звикне до неї й почне їсти.

Звикання дитини до нової страви відбувається в кілька етапів. Спочатку дитина просто розглядає, а потім вже пробує її. З кожним разом вона все більше звикає до нової їжі. При цьому прийом їжі може тривати дуже довго, і батькам потрібно запастися терпінням, не сприймаючи подібні ситуації як протистояння з дитиною.

Згодом діти припиняють бути перебірливими в їжі. Тому якщо жоден з перерахованих вище способів не приніс результату, батькам не варто засмучуватися. Коли дитина піде до школи й буде обідати в шкільній їдальні, вона побачить, як її однокласники їдять страви, які раніше їй не подобалися. Так вона звикне до них та стане менш перебірливою в харчуванні. Крім цього, у шкільному віці дитина суттєво орієнтована на дії тих, хто її оточує, часто повторює за однокласниками. Тому в шестирічному віці дитина охочіше пробує нові страви, якщо бачить, що їх їдять її однолітки.

Перебірливість й відмова дитини від їжі мають серйозні наслідки тільки в тому випадку, коли сповільнюються її зростання й розвиток. Якщо дитина відмовляється приймати в їжу продукти, необхідні для її організму, варто обов'язково звернутися до лікаря. Останнім часом у дітей все частіше спостерігаються захворювання, які в медичній сфері отримали назву «розлади прийому їжі». Старшокласники страждають від так званої «харчової неофобії» – розладу, який проявляється у відмові дитини від прийому нової незнайомої їжі.

Однак причина харчової неофобії – не просто перебірливість у їжі: дитина також відчуває сильний страх і потребу в контролі. Від цього в її організмі виробляється адреналін, що пригнічує апетит. У таких випадках відмова дитини від їжі – це не її свідомий вибір, а реакція організму.

У дітей є свої переваги в їжі. Батькам не варто докладати багато зусиль для того, щоб змусити дитину їсти ту чи іншу страву. Єдина вимога – раціон дитини повинен бути різноманітним. Тому запропонуйте їй щось інше, а через деякий час знову поверніться до даної страви. Не варто перетворювати їжу в протистояння батьків і дитини.