Що каже логопед про те, що діти довго не говорять?
11:00, 10.02.2022
Вважається нормою, коли перші слова дитина вимовляє у віці близько року (плюс-мінус два місяці). У віці близько двох років вона починає говорити фразу.
«Це можуть бути фрази зі словозамінами. Наприклад, якщо машина їде, дитина може сказати: “машина бі-бі”. Головне, що у фразі є іменник та умовне дієслово, і дитина як може, так і каже, але важливо, що є вже два слова», – пояснює спеціалістка.
У три роки діти вже говорять короткими реченнями. Але і тут батьки повинні прислухатися.
«Треба звертати увагу на розуміння мовлення і вступання дитини в комунікацію. Якщо дитина повторює щось, може говорити якісь фрази з мультиків, і навіть англійською мовою, але вона не дивиться в очі, не реагує на звернення на ім’я, більшість часу грається сама окремо, то це свідчить про якесь відхилення, і на це теж потрібно звертати увагу, а не тільки на сам процес говоріння», – зауважує Анастасія.
Коли хвилюватися?
Ще з радянських часів тримається стереотип, що дитина має заговорити до трьох років – лише після цього занепокоєні батьки можуть звертатись до фахівців.
Анастасія Вишнюк наголошує, що чекати не потрібно. Найбільш сприятливий період для розвитку активного мовлення – дошкільний.
«Якщо ми заберемо перші три роки і не допомагаємо дитині розвиватися, то цей термін сильно скорочується. Краще звернутися до логопеда, навіть якщо просто так мама має якісь страхи чи переживання… Краще просто піти, щоб це розвіяли, або вчасно починати займатися, бо можна втратити час і потім довго шкодувати», – радить жінка та зазначає, що можна звертатися до кількох логопедів чи неврологів.
Дуже важливо отримати якісну діагностику. Робити остаточні висновки по одній першій консультації не варто:
«Я сама на першій зустрічі не завжди можу зробити висновок. Треба зустрітися кілька разів. Треба зважати, що дитина маленька, вона має свої особливості поведінки і не хоче, можливо, йти на контакт з новою тьотею».
В Україні, на жаль, трапляються випадки, коли неврологи ставлять діагноз відразу після знайомства з маленьким пацієнтом. Хоча дитина має здати аналізи, пройти ряд тестів, щоб лікар міг робити висновок про її здатність до мовлення.
«Мамі відразу можуть сказати, що “у вас дитина з аутизмом”. Мама виходить і мліє, а насправді дитина просто не захотіла йти на контакт, бо їй мама перед тим цукерку не купила. А можливо, у неї сенсорна алалія, при якій вона просто не розуміє звернення мовлення і чує лиш набір незрозумілих звуків, серед яких трапляються фрагменти чи слова, які найчастіше вживає і чує, наприклад “їсти”, “хочу”. Решту через свою особливість вона просто не може розібрати і зрозуміти. Це лікується та виправляється», – пояснює логопед.
Трапляються випадки, коли затримку мовлення зумовлює цілий комплекс причин. Лише зрозумівши це, можна знайти оптимальний підхід до дитини та пробувати розвивати мовлення.
«Це можуть бути фрази зі словозамінами. Наприклад, якщо машина їде, дитина може сказати: “машина бі-бі”. Головне, що у фразі є іменник та умовне дієслово, і дитина як може, так і каже, але важливо, що є вже два слова», – пояснює спеціалістка.
У три роки діти вже говорять короткими реченнями. Але і тут батьки повинні прислухатися.
«Треба звертати увагу на розуміння мовлення і вступання дитини в комунікацію. Якщо дитина повторює щось, може говорити якісь фрази з мультиків, і навіть англійською мовою, але вона не дивиться в очі, не реагує на звернення на ім’я, більшість часу грається сама окремо, то це свідчить про якесь відхилення, і на це теж потрібно звертати увагу, а не тільки на сам процес говоріння», – зауважує Анастасія.
Коли хвилюватися?
Ще з радянських часів тримається стереотип, що дитина має заговорити до трьох років – лише після цього занепокоєні батьки можуть звертатись до фахівців.
Анастасія Вишнюк наголошує, що чекати не потрібно. Найбільш сприятливий період для розвитку активного мовлення – дошкільний.
«Якщо ми заберемо перші три роки і не допомагаємо дитині розвиватися, то цей термін сильно скорочується. Краще звернутися до логопеда, навіть якщо просто так мама має якісь страхи чи переживання… Краще просто піти, щоб це розвіяли, або вчасно починати займатися, бо можна втратити час і потім довго шкодувати», – радить жінка та зазначає, що можна звертатися до кількох логопедів чи неврологів.
Дуже важливо отримати якісну діагностику. Робити остаточні висновки по одній першій консультації не варто:
«Я сама на першій зустрічі не завжди можу зробити висновок. Треба зустрітися кілька разів. Треба зважати, що дитина маленька, вона має свої особливості поведінки і не хоче, можливо, йти на контакт з новою тьотею».
В Україні, на жаль, трапляються випадки, коли неврологи ставлять діагноз відразу після знайомства з маленьким пацієнтом. Хоча дитина має здати аналізи, пройти ряд тестів, щоб лікар міг робити висновок про її здатність до мовлення.
«Мамі відразу можуть сказати, що “у вас дитина з аутизмом”. Мама виходить і мліє, а насправді дитина просто не захотіла йти на контакт, бо їй мама перед тим цукерку не купила. А можливо, у неї сенсорна алалія, при якій вона просто не розуміє звернення мовлення і чує лиш набір незрозумілих звуків, серед яких трапляються фрагменти чи слова, які найчастіше вживає і чує, наприклад “їсти”, “хочу”. Решту через свою особливість вона просто не може розібрати і зрозуміти. Це лікується та виправляється», – пояснює логопед.
Трапляються випадки, коли затримку мовлення зумовлює цілий комплекс причин. Лише зрозумівши це, можна знайти оптимальний підхід до дитини та пробувати розвивати мовлення.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.