1. Їсти хочеться, або по-науковому - нутрітивне смоктання. Дитина смокче груди або пляшечку і отримує їжу. Тут все зрозуміло: перевели на тверду їжу і відбулася відмова від цього виду смоктання.

2. Страшно, тривожно, не можу заснути, пережила стрес - це не нутрітивне смоктання. Саме воно і залишається у дітей, і саме про нього будемо говорити.

Коли дитина «повинна» перестати смоктати пальці? (А сюди ж ще додаємо і смоктання пустушки, куточка ковдри, жування ворота футболки або пасма свого волосся). Єдиної відповіді на це питання немає. У скільки років дитина повинна задовольнити свій смоктальний інстинкт і відмовитися від нього - такого закону немає.

Одні автори пишуть про вік двох років, інші - чотирьох, хтось каже, що ця звичка сама відвалиться до початку школи.

Тому відучувати малюка від смоктання пальців чи ні, вирішують безпосередньо батьки. Це їх зона відповідальності.

На що варто звернути увагу, приймаючи це рішення?
На здоров'я дитини.

Порадитися зі стоматологом і подивитися, чи впливає звичка на формування прикусу і щелепи, дикцію і мовленнєвий розвиток. Відвідати дерматолога, якщо на пальцях з'явилися тріщини від слини, - вони є відмінним гніздечком для інфекції, так що вимагають контролю. На соціальну функцію дитини. Тобто на її спілкування з іншими людьми. Якщо звичка призводить до «Фефекта фікції», затримок мовного розвитку, це позначається на якості взаємодії з іншим людьми. А діти особливо у виразах можуть не соромитися - обзивати, дражнити і так далі.

На неврологічну складову.
Якщо раптом малюк недавно пережив стрес (а під стресом ми маємо на увазі практично все: народження брата або сестри, початок відвідування садка, зміна няні, смерть бабусі, вихід мами на роботу, розлучення батьків, переїзд і так далі). Так ось, якщо малюк пережив стрес і почав смоктати палець, то вирішуємо проблему стресу, а не пальця. Заспокоюється, як може. Перестане нервувати - перестане тягнути до рота все, що не потрібно.

ОСНОВНІ ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ, у яких малюк почав смоктати пальчик - не виймати пальці силою з рота. Якщо дитина перебуває на грудному вигодовуванні, то краще продовжити годування до 30-40 хв, щоб він міг задовольнити смоктальний рефлекс і побути з матір'ю. Зазвичай малюк встигає випити все молоко з грудей матері за 10 хв, час, що залишився він просто насолоджується перебуванням поруч з нею, у безпеці і виціджує молоко по краплині. Таким чином, розтягнувши годування, можна уникнути того, що дитина потягне ручку в рот.

При штучному вигодовуванні така методика збільшення часу годування також виправдовує себе. Зазвичай при вигодовуванні з пляшечки дитина випиває все за аналогічні 10 хв. Але соска згодом зношується, а малюк росте і стає сильнішим, через це час годування може зменшуватися. Тому для того, щоб розтягнути час годування потрібно міняти соски, стежити, щоб дірочка в ній була маленькою. Тоді дитині доведеться потрудитися, щоб випити молоко, тим самим задовольнити свій смоктальний рефлекс.

Крім того, не можна скорочувати число годувань і їх час, якщо було помічено, що малюк смокче пальці. Можна відвернути його, тримаючи на руках. Дитина в такому віці дуже уважно придивляється до обличчя матері, тому можна довше потримати його на руках.

Якщо малюк не може заснути без пальчика або пустушки в роті, необхідно, щоб мама сіла поруч на ліжко, спокійно поговорила з дитиною перед сном, потримала деякий час його ручки, щоб він не міг сунути пальчики в рот, заспокоївся і заснув.

Чим старша дитина, тим важче відучити її смоктати палець. Поряд з посиленою ніжною увагою треба постаратися вселити дитині віру у власні сили, покладаючи на неї невеликі обов'язки, з якими вона в змозі впоратися під керівництвом батьків. У дітей дошкільного віку звичка щось смоктати або жувати може бути пов'язана з підвищеною тривожністю і станом страху. Тому, перш за все батькам потрібно з'ясувати причину нервового дискомфорту у дитини і усунути її.

Наприклад, дитячий психолог Мілтон Еріксон допоміг шестирічному малюкові впоратися з смоктанням пальців і гризінням нігтів таким чином: він сказав батькам дитини в його присутності, що не всі батьки розуміють, що потрібно малюкам. Що кожному малюку в 6 років треба смоктати палець і гризти нігті, і що йому можна і навіть потрібно смоктати палець і гризти нігті собі на втіху, як це хочуть всі малюки. Але коли він стане великим дорослим хлопчиком 7-ми років, то смоктати палець і гризти нігті йому вже буде ніяково, не той вік. Таким чином вселивши хлопчикові впевненість в собі, психолог позбавив його від цієї звички, так як хлопчик дочекався свого семиріччя, яке настало через 2 місяці кинув цю звичку.

Фізично можна вплинути якщо тільки зароджується у дитини звичка смоктати пальчик декількома способами. Наприклад, при відсутності у малюка алергії надіти йому на ручки пухнасті рукавиці. Спробувавши пожувати раптово волосаті пальчики, малюк через деякий час перестане тягнути їх в рот. Крім того, можна змайструвати з картону трубочки довжиною 10-15 см, які можна одягати малюкові на лікті. Вони будуть перешкоджати згинання ручок, і через кілька занять дитина також перестане тягнути пальчик в рот.

Якщо причиною смоктання пальчика стає голод, то потрібно переглянути режим харчування дитини, щоб у перервах вона не тягнула пальці до рота.

Крім смоктання пальців у дітей з'являється звичка тримати пальчик у роті. Механізм виникнення такої звички смоктання дещо відрізняється від механізму смоктання пустушки або пальців, але в окрему категорію не виділяється. Ця звичка дуже стійка, вона може переслідувати людину все її життя, проявляючись у напружені періоди її життя в легкій формі - людина може просто тримати частину пальця у роті, зосереджуючись на будь-якій думці і не звертаючи увагу на зовнішню поведінку.

Причиною такої звички є внутрішній дискомфорт, який може спровокувати будь-який подразник. Діти таким чином можуть висловлювати свій протест проти відсутності уваги від батьків, того, що їх надовго залишають одних. Або ж їх мучить нерозв'язне для дитячої свідомості питання.

Найкращими ліками від такої звички стане увага дорослих. З малюком потрібно поговорити перед сном. Спокійне і ніжне спілкування день у день буде сприяти зняттю напруги у дитини, вона стане спокійніше і не буде такою збудливою ввечері перед сном.

Крім того, тримати палець у роті діти можуть і від нудьги. І в цьому випадку дитину потрібно зайняти чимось цікавим, відвернути, дати цікаве завдання. Наприклад купити глиняний свисток і розповісти про традиції Київської Русі, про свято під назвою Свистун, коли діти і дорослі кілька весняних днів присвячували тому, що виготовляли, прикрашали стрічками і дарували один одному глиняні свистульки і свистіли в них.

Звичка тримати палець у роті може також бути свідченням ревнощів малюка до братика або сестрички. Дитина може бути незадоволеною цим, намагаючись залучати до себе підвищену увагу, щоб переконатися, що батьки все ще люблять її. Тому вона може згортатися калачиком, тримати палець у роті, роблячи вигляд, що все ще дуже маленька і дуже потребує їх.У такій ситуації до дитини потрібно поставитися з розумінням, переконати її, що вона любима як і раніше, а молодша дитина не є її конкурентом в боротьбі за батьківську увагу.

Якщо дитина тримає палець в роті перед тим, як заснути, це означає, що вона напружена, збуджена, намагається впоратися зі своїм станом. Щоб позбутися від цієї звички, батьки повинні укласти її спати, розповісти добру казку, яка малюка заспокоїть. Якщо дитина не впевнена у собі, то можна похвалити її, розповісти, які вона зробила сьогодні хороші справи, попутно м'яко тримаючи її за ручку, щоб вона не потягнула її до рота.

Така м'яка постійна батьківська турбота неодмінно дасть результати, і напруга відпустить дитину через якийсь час.