Чому збільшуються аденоїди у дітей?
08:00, 11.01.2023
"Часто батьки, увійшовши з дитиною до кабінету лор-лікаря, скаржаться на те, що в малюка з’явилися аденоїди. Це неправильно! Аденоїди є в кожного. Вони належать до лімфатичної системи організму, яка є бар’єром для шкідливих бактерій. Однак, захищаючи організм від інфекції, аденоїди збільшуються та перешкоджають нормальному носовому диханню".
Найхарактернішими симптомами аденоїдних вегетацій у дитини є нічне хропіння та порушення носового дихання упродовж тривалого часу без ознак застуди. Для того, щоб підтвердити діагноз аденоїдит, слід обов’язково звернутися за консультацією до лікаря.
До збільшення аденоїдів цих невеликих шматочків лімфоїдної тканини у дитини можуть призвести такі фактори, як недоїдання, анемія, харчова чи медикаментозна алергія, гострий тонзиліт, спадковість. Причиною хронічного аденоїдиту стають часті захворювання на вірусні інфекції та зниження імунної опірності організму.
– Якщо тривалий час аденоїди дитини перебувають у патологічному стані, у неї може деформуватися обличчя?
– Якщо у дитини наявні аденоїдні розростання третього ступеня, який вважається найважчим. У такому стані рот малюка виконує функцію дихання, яке мало б відбуватися через ніс. У результаті кістки піднебіння викривляються для збільшення порожнини рота, перенісся стає пласким і порушується прикус.
Оперативне втручання не завжди доцільне, адже у багатьох випадках можна обійтися консервативним лікуванням. Видалення потребують лише аденоїдні вегетації третього ступеня. Якщо на фоні аденоїдних розростань постійно виникають отити та порушується слух, слід також задуматися про те, щоб їх позбутися.
Насправді, оперативне втручання – крайній метод, коли терапевтичне лікування не дало бажаного результату. Лікар детально обстежить загальний стан організму дитини, визначить ступінь недуги, лише потім радитиме, яким методом лікувати захворювання. Аденоїди слід видалити ще й тоді, якщо вони не захищають організм від інфекції, а самі стають причиною розвитку захворювання.
Для лікування захворювань глоткового мигдалика ще застосовуються антимікробна, антиалергічна та протизапальна терапії. Може застосовуватися також фітотерапія та гомеопатія. У певних випадках для лікування аденоїдиту необхідними є фізіотерапевтичні процедури – лазерна терапія. Постійне ротове дихання порушує нормальну вентиляцію повітря у носоглотці, аденоїди припиняють виконувати свою основну функцію й починають активно розростатися.
Вік дитини не є перешкодою у видаленні аденоїдів. Значення у цьому випадку мають тільки достатні показання до оперативного втручання.
Які основні методи профілактики аденоїдиту?
– Найголовніше – вчасно лікувати захворювання лор-органів та верхніх дихальних шляхів, загартовувати дитину, дбати про збалансоване харчування. Не варто самостійно вдаватися до лікування. Якщо порушилося носове дихання, слід негайно звернутися до лікаря, аби отримати системну терапію і відновити дихання, щоб процес не став хронічним.
Найхарактернішими симптомами аденоїдних вегетацій у дитини є нічне хропіння та порушення носового дихання упродовж тривалого часу без ознак застуди. Для того, щоб підтвердити діагноз аденоїдит, слід обов’язково звернутися за консультацією до лікаря.
До збільшення аденоїдів цих невеликих шматочків лімфоїдної тканини у дитини можуть призвести такі фактори, як недоїдання, анемія, харчова чи медикаментозна алергія, гострий тонзиліт, спадковість. Причиною хронічного аденоїдиту стають часті захворювання на вірусні інфекції та зниження імунної опірності організму.
– Якщо тривалий час аденоїди дитини перебувають у патологічному стані, у неї може деформуватися обличчя?
– Якщо у дитини наявні аденоїдні розростання третього ступеня, який вважається найважчим. У такому стані рот малюка виконує функцію дихання, яке мало б відбуватися через ніс. У результаті кістки піднебіння викривляються для збільшення порожнини рота, перенісся стає пласким і порушується прикус.
Оперативне втручання не завжди доцільне, адже у багатьох випадках можна обійтися консервативним лікуванням. Видалення потребують лише аденоїдні вегетації третього ступеня. Якщо на фоні аденоїдних розростань постійно виникають отити та порушується слух, слід також задуматися про те, щоб їх позбутися.
Насправді, оперативне втручання – крайній метод, коли терапевтичне лікування не дало бажаного результату. Лікар детально обстежить загальний стан організму дитини, визначить ступінь недуги, лише потім радитиме, яким методом лікувати захворювання. Аденоїди слід видалити ще й тоді, якщо вони не захищають організм від інфекції, а самі стають причиною розвитку захворювання.
Для лікування захворювань глоткового мигдалика ще застосовуються антимікробна, антиалергічна та протизапальна терапії. Може застосовуватися також фітотерапія та гомеопатія. У певних випадках для лікування аденоїдиту необхідними є фізіотерапевтичні процедури – лазерна терапія. Постійне ротове дихання порушує нормальну вентиляцію повітря у носоглотці, аденоїди припиняють виконувати свою основну функцію й починають активно розростатися.
Вік дитини не є перешкодою у видаленні аденоїдів. Значення у цьому випадку мають тільки достатні показання до оперативного втручання.
Які основні методи профілактики аденоїдиту?
– Найголовніше – вчасно лікувати захворювання лор-органів та верхніх дихальних шляхів, загартовувати дитину, дбати про збалансоване харчування. Не варто самостійно вдаватися до лікування. Якщо порушилося носове дихання, слід негайно звернутися до лікаря, аби отримати системну терапію і відновити дихання, щоб процес не став хронічним.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.