Синдром струшеної дитини призводить до інвалідності і смерті дітей
07:00, 25.05.2024
Причини струшування можуть бути різними:
- Незнання особливостей фізичного та психічного розвитку дітей (батьки чинять насильство над власною дитиною, навіть не підозрюючи про це).
- Стресові фактори, які переслідують всіх нас щодня (особливо, у період карантину) починаючи з кількості нових хворих у вашому місті до незрозумілого графіку роботи та коливання розміру заробітної плати.
- Плач дитини.
Кожна дитина переживає так званий “період фіолетового плачу”. Період фіолетового плачу – період в житті дитини від 2 тижнів до 3-4 місяців, упродовж якого дитина може плакати більше 5 годин на день без будь-якої причини. Навіть якщо вона нагодована, температура комфортна і всі інші потреби дитини задоволені. Цей період є нормальним для розвитку кожної дитини. Слово «період» є важливим, оскільки воно дає розуміння батькам, що це є лише тимчасово.
Звісно, якщо ви один чи одна виховуєте дитину і знаходитеся з нею 24 години на добу 7 днів на тиждень – ваш ресурс спокою та стабільності може вичерпатися і призвести до втоми, викликати почуття безпорадності, роздратування, а іноді й відчаю.
Чому струшування дитини є насильницькою дією?
Під час струшування, особливо дитини до 1 року, є велика ймовірність заподіяння значних ушкоджень мозку дитини через непропорційно великий розмір голови дитини відносно її тіла та слабкість м’язів шиї. Після надмірного струшування може виникнути синдром струшеної дитини.
Синдром струшеної дитини – термін, який часто застосовують лікарі та громадськість для опису насильницької травми голови, завданої немовлятам та маленьким дітям. (Американська академія педіатрії)
Наслідками синдрому струшеної дитини є:
- Нездатність навчатися у більш дорослому віці
- Фізичні порушення
- Порушення зору або сліпота
- Порушення слуху
- Мовленнєві порушення
- Церебральний параліч
- Судоми
- Розлади поведінки
- Когнітивні порушення
- Смерть.
В рамках дослідження, проведеного Міжнародною громадською організацією “Міжнародний центр розвитку і лідерства” спільно з експертами проекту “Не труси дитину” ― сімейними лікарями та педіатрами, було виявлено, що в Україні 5 відсотків батьків струшують дитину з метою заспокоєння. В деяких випадках це був єдиний метод, який застосовують батьки для припинення плачу дитини.
Щороку Американська академія педіатрії виявляє близько 1300 випадків синдрому струшеної дитини. 80% дітей залишаються з інвалідністю на все життя, а 20% ― помирає. В Україні відсутня офіційна статистика щодо кількості випадків струшування дітей та заподіяних внаслідок цього травм. Хоча на теренах нашої країни це теж дуже поширене явище.
Тому ми закликаємо всіх батьків не соромитися і просити про допомогу у рідних, близьких, знайомих. Просіть про допомогу не тоді, коли ви вже не маєте сил справлятися з рівнем стресу, а завчасно. Діліться досвідом з іншими мамами і отримуйте підтримку від них. Адже дуже важливо, щоб ви були не одні у стресовій ситуації і завжди мали підтримку. Хоча б моральну. В найкращому варіанті, звичайно, і моральну і фізичну.
«Природа влаштувала все так, що плач дитини – найбільш дратівливий звук для дорослого. Своїм пацієнткам – молодим матерям – я завжди приводжу в приклад пташку, яка кидає корм в кричущий дзьобик пташеняти. Дорослий готовий на все, лишень би змусити малюка перестати плакати. Частіше, в момент крику малюка, набагато більше допомоги та підтримки потребує дорослий, який знаходиться поруч, а не дитина».
Батьки мають отримувати інформацію про синдром струшеної дитини і період фіолетового плачу під час вагітності та відразу після народження дитини з усіх доступних джерел. Варто пам’ятати ― доки українські батьки не мають знань про синдром струшеної дитини та не запобігають його виникненню ― діти будуть продовжувати страждати та помирати.
Якщо ви мама, яка потребує підтримки, але не знає де її знайти і ви зараз читаєте цю статтю – просимо вас – не бійтеся осуду і зверніться до Центру соціальних служб чи Центру надання соціальних послуг за місцем вашого проживання. У їх штаті є психолог – спеціаліст, який зможе вислухати вас, підтримати та порадити, як вам знайти вихід з вашої ситуації.
Пам’ятайте – здоров’я вашої дитини, особливо в перший рік життя, як ніжна пелюстка троянди – нанести йому шкоду дуже просто. А от виправити наслідки такої шкоди – часом неможливо за все життя!
- Незнання особливостей фізичного та психічного розвитку дітей (батьки чинять насильство над власною дитиною, навіть не підозрюючи про це).
- Стресові фактори, які переслідують всіх нас щодня (особливо, у період карантину) починаючи з кількості нових хворих у вашому місті до незрозумілого графіку роботи та коливання розміру заробітної плати.
- Плач дитини.
Кожна дитина переживає так званий “період фіолетового плачу”. Період фіолетового плачу – період в житті дитини від 2 тижнів до 3-4 місяців, упродовж якого дитина може плакати більше 5 годин на день без будь-якої причини. Навіть якщо вона нагодована, температура комфортна і всі інші потреби дитини задоволені. Цей період є нормальним для розвитку кожної дитини. Слово «період» є важливим, оскільки воно дає розуміння батькам, що це є лише тимчасово.
Звісно, якщо ви один чи одна виховуєте дитину і знаходитеся з нею 24 години на добу 7 днів на тиждень – ваш ресурс спокою та стабільності може вичерпатися і призвести до втоми, викликати почуття безпорадності, роздратування, а іноді й відчаю.
Чому струшування дитини є насильницькою дією?
Під час струшування, особливо дитини до 1 року, є велика ймовірність заподіяння значних ушкоджень мозку дитини через непропорційно великий розмір голови дитини відносно її тіла та слабкість м’язів шиї. Після надмірного струшування може виникнути синдром струшеної дитини.
Синдром струшеної дитини – термін, який часто застосовують лікарі та громадськість для опису насильницької травми голови, завданої немовлятам та маленьким дітям. (Американська академія педіатрії)
Наслідками синдрому струшеної дитини є:
- Нездатність навчатися у більш дорослому віці
- Фізичні порушення
- Порушення зору або сліпота
- Порушення слуху
- Мовленнєві порушення
- Церебральний параліч
- Судоми
- Розлади поведінки
- Когнітивні порушення
- Смерть.
В рамках дослідження, проведеного Міжнародною громадською організацією “Міжнародний центр розвитку і лідерства” спільно з експертами проекту “Не труси дитину” ― сімейними лікарями та педіатрами, було виявлено, що в Україні 5 відсотків батьків струшують дитину з метою заспокоєння. В деяких випадках це був єдиний метод, який застосовують батьки для припинення плачу дитини.
Щороку Американська академія педіатрії виявляє близько 1300 випадків синдрому струшеної дитини. 80% дітей залишаються з інвалідністю на все життя, а 20% ― помирає. В Україні відсутня офіційна статистика щодо кількості випадків струшування дітей та заподіяних внаслідок цього травм. Хоча на теренах нашої країни це теж дуже поширене явище.
Тому ми закликаємо всіх батьків не соромитися і просити про допомогу у рідних, близьких, знайомих. Просіть про допомогу не тоді, коли ви вже не маєте сил справлятися з рівнем стресу, а завчасно. Діліться досвідом з іншими мамами і отримуйте підтримку від них. Адже дуже важливо, щоб ви були не одні у стресовій ситуації і завжди мали підтримку. Хоча б моральну. В найкращому варіанті, звичайно, і моральну і фізичну.
«Природа влаштувала все так, що плач дитини – найбільш дратівливий звук для дорослого. Своїм пацієнткам – молодим матерям – я завжди приводжу в приклад пташку, яка кидає корм в кричущий дзьобик пташеняти. Дорослий готовий на все, лишень би змусити малюка перестати плакати. Частіше, в момент крику малюка, набагато більше допомоги та підтримки потребує дорослий, який знаходиться поруч, а не дитина».
Батьки мають отримувати інформацію про синдром струшеної дитини і період фіолетового плачу під час вагітності та відразу після народження дитини з усіх доступних джерел. Варто пам’ятати ― доки українські батьки не мають знань про синдром струшеної дитини та не запобігають його виникненню ― діти будуть продовжувати страждати та помирати.
Якщо ви мама, яка потребує підтримки, але не знає де її знайти і ви зараз читаєте цю статтю – просимо вас – не бійтеся осуду і зверніться до Центру соціальних служб чи Центру надання соціальних послуг за місцем вашого проживання. У їх штаті є психолог – спеціаліст, який зможе вислухати вас, підтримати та порадити, як вам знайти вихід з вашої ситуації.
Пам’ятайте – здоров’я вашої дитини, особливо в перший рік життя, як ніжна пелюстка троянди – нанести йому шкоду дуже просто. А от виправити наслідки такої шкоди – часом неможливо за все життя!
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.