За статистичними даними, на 1000 нормальних пологів припадає одна дитина з вираженим ступенем приглухуватості, проте ці оцінки недостатньо точні, оскільки не враховуються слабкі, середнього ступеня вираженості двосторонні або односторонні втрати слуху. Майже половина всіх порушень слуху у дітей носить вроджений чи ранній характер. Розрізняють вроджену глухоту і / або ранню приглухуватість. Дитина, яка з народження страждає дефіцитом слуху, має виражені відхилення у психічному розвитку, аж до розумової відсталості.

Відомо, що закладання слухового аналізатора відбувається на 5-7-му тижні внутрішньоутробного життя. Починаючи з 20-го тижня вагітності плід вже може розрізняти частоту і інтенсивність звуку, до цього терміну внутрішнє вухо дозріває до розміру внутрішнього вуха дорослої людини. Оцінити функцію слухового аналізатора можна відразу після народження. Причини, які приводять до уродженої або ранньої приглухуватості, вельми різноманітні. Залежно від того, на який відділ органу слуху був здійснений патологічний вплив, може виникнути кондуктивна або сенсоневральна приглухуватість. Кондуктивна приглухуватість - це коли уражається звукопровідних апарат - зовнішнє і середнє вухо. Сенсоневральна приглухуватість - коли страждає рецепторний апарат равлика, або кора головного мозку.

Ступінь зміни слуху - від незначного зниження до повної глухоти - залежить від сили патогенного фактору, термінів і тривалості його дії, а також від кількості несприятливих факторів. При одночасному ураженні звукопровідного та звуковосприймаючого відділів слухового аналізатора спостерігається змішана форма приглухуватості.

У структурі всієї дитячої приглухуватості 91,4% належить сенсоневральному ураженню і 8,6% - кондуктивному.

Причинами кондуктивної приглухуватості є захворювання зовнішнього слухового проходу, барабанної порожнини та слухової труби, а також вади розвитку. Причини вродженого (раннього) сенсоневрального ураження досить різноманітні, і в залежності від моменту їхнього впливу на дитину їх можна розділити на причини, що виникають під час вагітності, у момент пологів і після пологів.

До факторів ризику, що збільшують ймовірність розвитку вродженої глухоти і приглухуватості, відносяться:

* Спадковий фактор (приглухуватість або глухота є у когось із близьких родичів дитини) - до 50% глухих дітей мають спадковий характер патології;
* Вірусні та бактеріальні інфекційні захворювання у матері під час вагітності, такі як герпетична, цитомегаловірусна інфекція, грип, краснуха, токсоплазмоз;
* Захворювання у матері, такі як цукровий діабет, хвороби нирок і легенів, серцево-судинна патологія та інші;
* Патологічні протягом вагітності (гестози, резус-конфлікт матері і плоду, загроза передчасних пологів, пухлини у матері, неправильне передлежання плоду та ін);
* Лікування матері під час вагітності ототоксичними препаратами - антибіотиками, саліцилатами;
* Вживання під час вагітності алкоголю, наркотиків, куріння, радіаційний вплив та ін

До несприятливих факторів відносяться патологічні пологи (передчасні, стрімкі, затяжні, оперативні); кисневе голодування плоду, родовий травматизм, низьку вагу дитини при народженні (менше 1500 г). Причинами порушення слуху у новонародженого після пологів можуть бути: пороки розвитку органів слухового аналізатора, гемолітична хвороба новонародженого, внутрішньоутробна інфекція, сепсис, менінгіти, енцефаліти, пневмонії, набряк і органічні захворювання головного мозку, тривала штучна вентиляція легенів. Необхідно звернути увагу на те, що одного фактора недостатньо, щоб викликати пошкодження слухового аналізатора. Як правило, вираженому, значному зниженні слуху повинні слугувати кілька причин, і досить тривалий час. Від цього і залежатиме оборотність порушень слуху і успіх лікування.

Важливість ранньої діагностики порушень слуху у дитини не викликає сумнівів, тому що зберігається велика можливість використовувати залишковий слух шляхом лікування та слухопротезування та зменшення впливу цього дефекту на психічний розвиток дитини.

В даний час у зв'язку з розробленням нових діагностичних технологій запропоновані різні методи дослідження слуху у новонароджених дітей. На сьогоднішній день найбільш перспективним методом є феномен викликаної отоакустичної емісії. Даний метод є високочутливим, що швидко дає відповідь про стан слуху у дитини. Дослідження абсолютно безболісне і нешкідливе. Його можна проводити з перших днів життя.

Датчик вставляється у зовнішній слуховий прохід. Дані відразу піддаються комп'ютерній обробці. Дослідження проводяться під час сну або ж, коли дитина знаходиться в спокійному стані, і займають 3-4 хвилини.

Батьки повинні дуже уважно відноситись до своєї дитини і пам'ятати про те, що чим раніше вони звернуться до лікаря з підозрою про порушення слуху у дитини, тим більше шансів у дитини запобігти інвалідності з дитинства.