Розгляньмо найпоширеніші причини, чому діти кусаються.

1. Тривога або хвилювання. Коли маленькі діти відчувають тиск, їм важко адекватно реагувати. Перебуваючи в стані фрустрації, дитина нерідко починає кусатися. Наприклад, під час гри з великою кількістю дітей, унаслідок зайвої активності малюк може вкусити іншу дитину.

2. Гнів. Коли дитина відчуває, що ситуація виходить із-під її контролю, вона може вкусити, аби повернути контроль. Наприклад, щоб виявити свій гнів, дитина може вкусити брата, котрий забрав у неї іграшку.

3. Домінування. Молодша дитина здатна вкусити старшого брата або іншу дитину в дитячому садку, щоб продемонструвати свою силу або панівну позицію.

4. Стрес. Якщо дитина кусається, це може бути її реакцією на стрес. Наприклад, якщо батьки віддають дитину на деякий час під нагляд іншій людині, малюк може впасти в істерику і вкусити свого тимчасового опікуна.

5. Цікавість. Маленькі діти іноді кусаються, аби перевірити реакцію інших. Якщо в такий спосіб дитина пізнає світ, це є нормальним показником її розвитку, але тільки у віці до трьох років.

У низці ситуацій те, що дитина кусається, може свідчити про проблеми іншого ґатунку.

Чи може те, що дитина кусається, означати наявність у неї проблем зі здоров'ям?

Якщо дитина кусається регулярно і в неї спостерігаються деякі інші симптоми, це може свідчити про певні розлади її стану здоров'я.

1. Аутизм. Якщо дитина кусається, це, можливо, ранній симптом розладів аутистичного спектра. Однак не панікуйте. Потяг дитини до кусання ще не означає, що дитина страждає на аутизм, оскільки це захворювання має декілька симптомів. Однак варто проконсультуватися в дитячого психолога.

2. Психічні розлади. Дослідження свідчать: якщо дитина кусає пальці або гризе нігті, це може бути ознакою психічних розладів. Зазвичай діти кусають когось іншого, але нерідко й самих себе. Якщо це трапилося раз, то є цілком нормальним і не повинно стати приводом для занепокоєння. Але якщо такі дії дитини досить часті або завдають реальної шкоди, не виключений їх зв'язок із психічними проблемами. Наприклад, звичка кусати пальці або гризти нігті досить часто є симптомом синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ).

3. Інфекційні захворювання. Такий вид захворювань нерідко спричиняється укусом. Якщо дитина кусає себе досить глибоко, до крові, то не виключена можливість потрапляння в рану шкідливих мікроорганізмів. У зв'язку із цим виникає ризик різних інфекційних захворювань. Медики стверджують, що ймовірність такого зараження невисока, та все ж вона є.

Про дитину, котра кусається, люди можуть подумати як про таку, яка має проблеми з поведінкою. Від цього страждають насамперед батьки. Розгляньмо поради, які допоможуть їм у таких ситуаціях.

Як батькам реагувати, якщо їхня дитина кусається

Якщо вихователі скаржаться, що ваша дитина кусає інших дітей у дитячому садку, вам варто дотримуватися низки рекомендацій:

1. Заберіть вашу дитину від іншої дитини. Діти мають перебувати на дистанції один від одного. Це допоможе уникнути повторного укусу.

2. Скажіть дитині, що кусатися не можна. Подивіться в очі дитині і впевнено промовте, що так чинити неприпустимо. Скажіть їй: «Кусатися не можна. Це погано» або «Навіщо ти вкусив свого друга? Йому боляче». Ви можете показати дитині рану від укусу або просто сказати, що вона завдала болю іншій дитині. Не перестарайтеся: як тільки ви зрозумієте, що ваша дитина усвідомила свою помилку, допоможіть укушеній дитині.

3. Подбайте про укушену дитину. Попросіть вибачення в неї та її батьків. Визнайте, що така поведінка вашої дитини неприпустима. Якщо ваша дитина вкусила свого брата – обійміть постраждалу дитину і заспокойте її. Огляньте рану, промийте її з милом, а потім обробіть перекисом водню або іншим антисептиком. Якщо укус спричинив кровотечу, надайте дитині першу допомогу та, якщо потрібно, відведіть до лікаря.

4. Поговоріть із батьками укушеної дитини. Не намагайтеся захистити вашу дитину. Переконайте батьків постраждалої дитини в тому, що ви вважаєте таку поведінку неприйнятною і зробите все від вас залежне, аби вирішити цю проблему.

5. Довідайтеся в дитини причину її поведінки. Не намагайтеся її залякати, натомість ставте прямі запитання, які нададуть вам максимум інформації. Запитайте дитину: «Що змусило тебе вкусити твого друга?», «Ти засмутився через щось, і тому вкусив товариша?», «Тобі було боляче?». Використовуйте короткі речення, ставте по одному питанню за раз. У такий спосіб ви здобудете якомога більше інформації.

Зазначені заходи допоможуть вам упоратися із ситуацією, коли дитина кусається. Однак при цьому вам також варто дотримуватися певних запобіжних заходів.

Чого батькам не варто робити, якщо дитина кусається

1. Не шльопайте дитину, не кричіть на неї. Якщо ви зробите саме так, дитина засмутиться. Пам'ятайте, що в подібних ситуаціях стурбовані обидві дитини – і та, яка кусається, і та, яку вкусили. Ваші крики лише посилять занепокоєння. Говоріть із дитиною, яка кусається, тільки короткими реченнями, щоб висловити свою незгоду з її поведінкою.

2. Не приділяйте дитині, яка кусається, занадто багато уваги. Вона може подумати, що перебуває в центрі уваги і почуватиметься важливою через свій вчинок. Тому вам слід висловити своє несхвалення, а потім відразу ж переключити увагу на укушену дитину. Коли дитину ігнорують після того, як вона вкусила когось, більш імовірно, що вона відчує свою провину.

3. Не захищайте свою дитину. Деякі батьки сприймають скарги на поведінку їхньої дитини як критику їх самих. Якщо ваша дитина кусається, це не означає, що ви – погана мати або не навчили дитину гарних манер. Попросіть вибачення й визнайте помилку вашої дитини, не вступаючи в суперечку.

Щоб запобігти такій поведінці дитини, вам варто вжити низку заходів.

Як запобігти звичці дитини кусатися

Насамперед вам слід показати дитині, що кусатися – не найкращий спосіб вираження почуттів. Ось що ви можете зробити.

1. Поясніть дитині, що кусатися – погано. Наголосіть їй: коли вона кусатиметься – то не матиме друзів, її не любитимуть учителі в школі. Діти завжди вчаться у старших, тому у відповідь ніколи не кусайте дитину, щоб показати, як це боляче. Не виключено, що в цьому разі дитина подумає, що така поведінка нормальна.

2. За жодних умов не допускайте, щоб дитина кусалася. Коли дитині виповниться три роки, ніколи не дозволяйте їй кусатися, навіть жартома. Будьте послідовними у своїх реакціях. Якщо ви допускаєте те, щоб дитина кусалася вдома, але лаєте її, що вона кусається в школі, це збиває її з пантелику.

3. Установіть правила. Скажіть дитині, що коли вона буде кусатися, на неї чекатиме покарання, наприклад, 5 хвилин простояти в кутку. У той час як дитина стоїть у кутку, не сваріть її і не підвищуйте на неї голос. Спокійно, але впевнено скажіть їй, що вона повинна дотримуватися правила. Завжди будьте послідовні, контролюючи його виконання.

4. Будьте уважні до обставин. Можливо, дитина кусається тільки за певних обставин. З’ясуйте, що саме викликає таку поведінку дитини. Наприклад, вона може почати кусатися, коли хтось забирає в неї іграшку або вона не розуміє правил гри.

5. Дайте дитині час заспокоїтися. Якщо дитина кусається через те, що її переповнюють емоції, дайте їй час і місце, аби вона заспокоїлася. Відведіть її в тиху кімнату й попросіть трохи посидіти з вами. Коли дитина заспокоїться, вона буде готова вислухати вас.

6. Дайте дитині змогу висловити її розчарування й гнів. Скажіть дитині, що наступного разу, відчуваючи ці емоції, вона має звернутися до вас, а якщо це відбувається в школі – до вчителя або шкільного психолога.

7. Стежте, щоб дитина гралася в невеликих групах. Це знижує імовірність того, що її переповнять негативні емоції й вона почне кусатися. Спочатку нехай дитина грається в маленьких групах з кількох людей. Коли вона адаптується, їй можна дозволити гратися у великих групах.

8. Заохочуйте позитивну поведінку дитини. Помітивши, що дитина добре поводиться, похваліть її. Завдяки цьому вона й далі буде добре поводитися.

Якщо ви відчуєте, що ситуація вийшла з-під контролю, проконсультуйтеся із фахівцем.