Чому дитина зригує?
07:00, 29.07.2023
Процес зригування, чи це можна ще назвати рефлюксом – це повернення вмісту стравоходу або шлунка в ротову порожнину. Зазвичай це їжа, змішана зі слиною і шлунковим соком. Приблизно 85% новонароджених дітей перші тижні життя зригують.
Найчастіше у немовлят це анатомічні особливості будови шлунково-кишкового тракту. Сфінктер між стравоходом і шлунком у немовляти не виражений так, як у дорослого, і закривається іншим механізмом. Він являє собою складки оболонки шлунка, на кшталт пелюсток, які утворюють клапан. Ця ділянка не стискається, як у дорослих людей, не пускаючи їжу назад з шлунка. У маленьких дітей це отвір постійно перебуває в напів відкритому стані. Таким чином, коли дитина лежить в ліжечку і вихід із шлунка розташовується вище, ніж вхід, їжа викидається з нього, як з відкритої пляшки.
Як відрізнити зригування від блювоти?
У нормі дитина зригує, як правило, небагато і нечасто. При цьому не порушується її загальне самопочуття. Вона, як і раніше, весела, рухлива, грайлива, у неї змінюється колір шкірних покривів. На відміну від нормального зригування, блювота – це досить складний рефлекторний акт, при якому вміст шлунка точно так само викидається назовні, але у цьому беруть участь м'язів черевного преса і діафрагми. У маленьких дітей блювання також супроводжується порушенням дихання і серцебиття. Таким чином, зригування – це фізіологічний стан для деяких дітей, блювота – небезпечний симптом. Однак, щоб відрізнити одне від іншого, краще все ж звернутися до лікаря-педіатра.
Коли зригування – небезпечний симптом?
Існує низка захворювань, при яких зригування є патологічним, небезпечним симптомом. Перш за все це такі захворювання, як пілоростеноз та пілороспазм. В місці, що відділяє шлунок і дванадцятипалу кишку, розташований сфінктер, як і на вході в стравохід. Коли їжа вже достатньо підготовлена в шлунку, він відкривається, проштовхуючи її в дванадцятипалу кишку. При пілороспазмі відбувається спазм цього сфінктера, і їжа не повністю виводиться зі шлунка. При пілоростенозі їжа не виводиться практично повністю. І в тому, і в іншому випадку під час годування дитини шлунок переповнюється, оскільки він ще не позбавився від залишків попереднього годування, і дитина починає зригувати. У цих випадках рясні зригування, часто мають сирну консистенцію, кислий запах.
Зазвичай ці захворювання виявляються приблизно на 2-4-му тижні життя дитини. Якщо пілороспазм можна перемогти за допомогою приймання препаратів, спазмолітиків, то в разі пілоростенозу необхідне оперативне лікування. У будь-якому випадку для підтвердження діагнозу і лікування потрібна консультація хірурга.
Іноді зригування можуть бути пов'язані з проблемами нервової системи. У такому разі необхідна консультація невролога.
Деякі причини зригування у здорових дітей
Навіть у здорових малюків зригування можуть бути досить частими. Вони пов'язані з неправильним прикладанням до грудей. Деякі діти ссуть жадібно, захоплюючи під час годування багато повітря. Тоді разом з накопиченим в шлунку повітрям виводиться великий вміст з'їденого молока.
Іноді зригування можуть бути пов'язані з складом грудного молока. Якщо мама вживає велику кількість вуглеводної їжі, це може викликати здуття кишечника у дитини, що провокує викид вмісту шлунка.
Дитина може зригувати, якщо її перегодувати. Це часто стосується неспокійних дітей. Незважаючи на те, що зараз переважно годують на вимогу, мамі новонародженого складно ще розрізнити його потреби. Тоді вона може прикладати його до грудей за кожним покликом. У цьому випадку дійсно є шанс перегодувати дитину. Те ж дійсне і щодо "жадібних" малюків, які ніяк не наїдяться, тому з'їдають більший обсяг, ніж їм належить.
Правила для дітей, які часто зригують:
Після годування дитину слід потримати "стовпчиком" не менше 10-15 хвилин.
Ліжко біля голови необхідно трохи підняти. Для цього під частину матраца можна підкласти махровий рушник.
Для дітей, які часто зригують, є певні суміші – так звані антирефлюксні. Вони більш густі за консистенцією і за рахунок своєї густоти гірше виливаються з шлунка. Але ці суміші повинен призначати тільки лікар, і вони є лікувальним, а не основним харчуванням. Вживати такі суміші можна лише певний період часу до відновлення. Цю суміш можна їсти не тільки дітям на штучному вигодовуванні, але і "грудним" немовлятам.
Підвівши підсумок, можна сказати, що зригування не небезпечне, якщо воно не часте, не рясне, дитина при цьому добре набирає вагу, на вигляд здорова і добре почувається. Якщо ж вас щось турбує, краще проконсультуватися з педіатром, хірургом та неврологом.
Найчастіше у немовлят це анатомічні особливості будови шлунково-кишкового тракту. Сфінктер між стравоходом і шлунком у немовляти не виражений так, як у дорослого, і закривається іншим механізмом. Він являє собою складки оболонки шлунка, на кшталт пелюсток, які утворюють клапан. Ця ділянка не стискається, як у дорослих людей, не пускаючи їжу назад з шлунка. У маленьких дітей це отвір постійно перебуває в напів відкритому стані. Таким чином, коли дитина лежить в ліжечку і вихід із шлунка розташовується вище, ніж вхід, їжа викидається з нього, як з відкритої пляшки.
Як відрізнити зригування від блювоти?
У нормі дитина зригує, як правило, небагато і нечасто. При цьому не порушується її загальне самопочуття. Вона, як і раніше, весела, рухлива, грайлива, у неї змінюється колір шкірних покривів. На відміну від нормального зригування, блювота – це досить складний рефлекторний акт, при якому вміст шлунка точно так само викидається назовні, але у цьому беруть участь м'язів черевного преса і діафрагми. У маленьких дітей блювання також супроводжується порушенням дихання і серцебиття. Таким чином, зригування – це фізіологічний стан для деяких дітей, блювота – небезпечний симптом. Однак, щоб відрізнити одне від іншого, краще все ж звернутися до лікаря-педіатра.
Коли зригування – небезпечний симптом?
Існує низка захворювань, при яких зригування є патологічним, небезпечним симптомом. Перш за все це такі захворювання, як пілоростеноз та пілороспазм. В місці, що відділяє шлунок і дванадцятипалу кишку, розташований сфінктер, як і на вході в стравохід. Коли їжа вже достатньо підготовлена в шлунку, він відкривається, проштовхуючи її в дванадцятипалу кишку. При пілороспазмі відбувається спазм цього сфінктера, і їжа не повністю виводиться зі шлунка. При пілоростенозі їжа не виводиться практично повністю. І в тому, і в іншому випадку під час годування дитини шлунок переповнюється, оскільки він ще не позбавився від залишків попереднього годування, і дитина починає зригувати. У цих випадках рясні зригування, часто мають сирну консистенцію, кислий запах.
Зазвичай ці захворювання виявляються приблизно на 2-4-му тижні життя дитини. Якщо пілороспазм можна перемогти за допомогою приймання препаратів, спазмолітиків, то в разі пілоростенозу необхідне оперативне лікування. У будь-якому випадку для підтвердження діагнозу і лікування потрібна консультація хірурга.
Іноді зригування можуть бути пов'язані з проблемами нервової системи. У такому разі необхідна консультація невролога.
Деякі причини зригування у здорових дітей
Навіть у здорових малюків зригування можуть бути досить частими. Вони пов'язані з неправильним прикладанням до грудей. Деякі діти ссуть жадібно, захоплюючи під час годування багато повітря. Тоді разом з накопиченим в шлунку повітрям виводиться великий вміст з'їденого молока.
Іноді зригування можуть бути пов'язані з складом грудного молока. Якщо мама вживає велику кількість вуглеводної їжі, це може викликати здуття кишечника у дитини, що провокує викид вмісту шлунка.
Дитина може зригувати, якщо її перегодувати. Це часто стосується неспокійних дітей. Незважаючи на те, що зараз переважно годують на вимогу, мамі новонародженого складно ще розрізнити його потреби. Тоді вона може прикладати його до грудей за кожним покликом. У цьому випадку дійсно є шанс перегодувати дитину. Те ж дійсне і щодо "жадібних" малюків, які ніяк не наїдяться, тому з'їдають більший обсяг, ніж їм належить.
Правила для дітей, які часто зригують:
Після годування дитину слід потримати "стовпчиком" не менше 10-15 хвилин.
Ліжко біля голови необхідно трохи підняти. Для цього під частину матраца можна підкласти махровий рушник.
Для дітей, які часто зригують, є певні суміші – так звані антирефлюксні. Вони більш густі за консистенцією і за рахунок своєї густоти гірше виливаються з шлунка. Але ці суміші повинен призначати тільки лікар, і вони є лікувальним, а не основним харчуванням. Вживати такі суміші можна лише певний період часу до відновлення. Цю суміш можна їсти не тільки дітям на штучному вигодовуванні, але і "грудним" немовлятам.
Підвівши підсумок, можна сказати, що зригування не небезпечне, якщо воно не часте, не рясне, дитина при цьому добре набирає вагу, на вигляд здорова і добре почувається. Якщо ж вас щось турбує, краще проконсультуватися з педіатром, хірургом та неврологом.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.