Будьте позитивними

У цьому немає нічого дивного: батьки, які проявляють негативні емоції у ставленні до немовлят або грубо поводяться з ними, ризикують виростити агресивних вихованців дитсадка. Це погано, тому що агресивна поведінка дитини у віці п'яти років призводить до агресії в подальшому (дорослому) житті, навіть у ставленні до майбутніх романтичних партнерів. Тому як тільки ви зрозумієте, що перебуваєте в циклі «злий батько – сердита дитина – ще більш злий батько», відразу ж спробуйте розірвати це хибне коло. Це зменшить кількість ваших проблем у довгостроковій перспективі.

Виховуйте в дітей співчуття до самих себе

Не секрет, що батьки відчувають почуття провини, це їх внутрішня й досить складна робота над самими собою, проте остерігайтесь, щоб вона не набула небезпечних форм й не відбилась на дітях! Дослідження доводять, що співчуття до самого себе – це життєво важлива навичка, яка допомагає людям зберігати життєздатність у будь-яких обставинах. Самоспівчуття полягає в самоусвідомленні, здатності контролювати власні думки й емоції, не захоплюючись ними й не пригнічуючи їх, а також в людяності, емпатії, співчутті до страждань інших людей і доброму ставленні до самого себе – визнанні власних труднощів і рішучості боротися з ними. Батьки можуть стати милосердними до самих себе, наприклад, тоді, коли вони справляються із труднощами при вихованні дітей. Так вони подадуть приклад самоспівчуття.

Відпускайте дітей

Коли діти вилітають із гнізда, дослідження радять не утримувати їх. Студент-першокурсник, батьки якого нависають над ним і постійно втручаються в його життя, швидше за все, стане тривожним, сором'язливим і менш відкритим до нових вражень, на відміну від його однолітків з більш спокійними мамами й татами. Це не означає, що коли вашому сину виповниться сімнадцять-вісімнадцять років, ви повинні просто забути про нього, але якщо ви вирішите сперечатись із професорами й викладачами своєї дитини з приводу її оцінок, вам, швидше за все, слід кинути це й відступити.

Дбайте про свій шлюб

Не дозволяйте вашим взаєминам з чоловіком відійти на другий план після народження дитини. Згідно з дослідженнями, нестабільність у сім'ї, наприклад, загроза розлучення батьків у той період, коли дитина ще у віці немовляти, може призвести до проблем зі сном у малюка в ясельному віці. Дослідження виявили: якщо сімейні неприємності відбуваються, коли малюку дев'ять місяців, вони призводять до проблем зі сном у дитини у віці півтора року. Отже, проблеми в родині приводять до стресу, а стрес стає причиною проблем зі сном. Звісно, не лише зі сном.

Слідкуйте за своїм психологічним і психічним здоров'ям

Якщо вам здається, що ви перебуваєте у стані депресії, зверніться по допомогу – заради самого себе й заради вашої дитини. Дослідження показує, що для матерів у стані депресії виховання дітей стає немов постійна боротьба; вони часто слабо реагують навіть на плач своєї маленької дитини. Негативний стиль виховання депресивних матерів може також сприяти підвищенню рівня стресу в їхніх дітей. За даними дослідження, діти, яких виховували матері в такому стані, легше піддавалися стресам у дошкільному віці. Результати досліджень здаються похмурими, але самі дослідники налаштовані оптимістично: позитивного стилю виховання можна навчитися, навіть якщо мама або тато борються із власними проблемами психічного здоров'я.

Мами, проявляйте доброту до своїх синів

Згідно з дослідженнями, близькі стосунки з матір'ю допомагають запобігати неконтрольованим емоційним спалахам у хлопчиків. Як визначили дослідження, теплі, близькі стосунки з мамою важливі для запобігання поведінкових проблем у синів навіть більше, ніж у дочок. Результати досліджень підкреслюють необхідність «безпечної близькості» між дітьми й батьками, при якій мами й тата є для дітей «безпечною зоною», перш ніж ті вийдуть у великий світ.

Зв'язок з мамою в дитинстві допомагає розвивати більш теплі романтичні стосунки. Це було доведено ще одним дослідженням, яке також продемонструвало, що близькі стосунки з матір'ю в ранньому підлітковому віці (у чотирнадцять років) сприяли розвитку більш якісних романтичних взаємин у молодому віці. Взаємини між батьками й дітьми надзвичайно важливі, вони допомагають розвинути здатність людини будувати успішні стосунки в дорослому віці, адже батьки – це наш приклад для наслідування. Тому якщо діти не відчувають близькості з батьками, вони навряд чи винесуть щось позитивне й корисне з цих взаємин.

Не переймайтесь із приводу помірних проявів зухвалості

Поведінка підлітків, які сперечаються з батьками, може суттєво дратувати, але їх аргументація свідчить про здатність протистояти сильному тиску однолітків поза домом. Інакше кажучи, автономія вдома сприяє автономії серед друзів.

Однак не варто хвилюватись: дослідження не знайшли підтверджень того факту, що діти повинні розвивати певне протистояння з батьками. Насправді, тісний зв'язок між підлітками й матерями також свідчить про меншу міру поступливості дитини тиску однолітків. Підлітки повинні практикувати вміння постояти за себе, але вони також потребують підтримки своїх батьків.

Не прагніть до досконалості

Ніхто не досконалий, тому не картайте себе недосяжними стандартами успіху у вихованні дітей. За даними дослідження, молоді батьки, які вважають, що суспільство очікує від них досконалості, частіше відчувають стрес і менш упевнені у своїх батьківських навичках. Воно й не дивно! Намагайтесь не звертати уваги на тиск інших людей, і ви станете більш спокійними батьками.

Останнє, але не менш важливе, – знайте особливості своїх дітей

Кожний думає, що він знає кращий спосіб виховання дитини. Але виявляється, що не існує універсальних методів виховання, які підходили б усім і кожному. Дослідження показують, що насправді діти, чиї батьки приводять свій стиль виховання у відповідність з індивідуальними особливостями особистості дитини, відчувають удвічі менше тривог і депресій, ніж їх однолітки з більш суворими батьками. З одного боку, деяким дітям, особливо тим, кому важко керувати своїми емоціями, може знадобитись додаткова допомога мами й тата. З іншого – батьки можуть мимоволі нашкодити добре пристосованим до життя дітям своєю надмірною опікою. Важливо втручатись тоді, коли дитині це дійсно необхідно.